Усі статті номера
8
серпень 2019року
обмінюємося досвідом
мнемотехніка

Мистецтво запам’ятовувати: авторські прийоми

Найпоширеніший спосіб запам’ятати, які з місяців у році мають 31 день — рахувати кісточки пальців. На кожну з них припадає місяць, у якому 31 день, а на кожну ямку між кісточками — 30 днів. Подібну техніку для запам’ятовування можна застосувати до будь-якої інформації. Найефективнішою вважають мнемонічну техніку. Запропонуйте вчителям початкових класів застосовувати її в освітньому процесі

Лариса Петренко, учитель початкових класів Ніжинської ЗОШ I–III ступенів № 15, керівник гуртка «Фітодизайн», Чернігівська обл.

Щойно діти переступають поріг школи, їх оточує нова інформація: букви, звуки, числа, терміни, поняття, правила. Як діяти вчителю, аби вони в ігровій формі без напруження й дискомфорту засвоїли необхідні знання?

Потрібно тренувати пам’ять дітей, адже це головний «інструмент» мислення. Вона зберігає набутий досвід і, спираючись на результати навчання минулих років, дає змогу повторно використовувати набуті знання в майбутньому. Є багато технік для розвитку і зміцнення пам’яті, але найефективнішою вважають мнемонічну техніку.

Мнемоніка (з гр. «mnemonikon») — мистецтво запам’ятовувати. Мнемотехніка — сукупність прийомів і способів, які полегшують запам’ятовування інформації і збільшують обсяг пам’яті за допомогою асоціацій. Мнемотехніка виникла як невід’ємна частина риторики й призначалася для запам’ятовування довгих промов.

Переваги мнемоніки в освітньому процесі:

  • розвиває пам’ять, увагу, інтерес, образне мислення, творчі здібності, зв’язне мовлення, дрібну моторику рук;
  • навчає перетворювати абстрактні символи в образи;
  • активізує сприйняття та відтворення;
  • розвиває вміння працювати за зразком і за правилами, самостійно складати схеми й відтворювати їх, слухати дорослого й виконувати його інструкції;
  • збагачує словниковий запас;
  • формує навички співпраці, взаєморозуміння, доброзичливості, самостійності, ініціативності, відповідальності, цілісного сприйняття навколишнього світу;
  • мотивує вивчати нове, брати активну участь в освітньому процесі, розв’язувати інтелектуальні та особистісні завдання на практиці.

Науковці вважають, що мозок людини має необмежені можливості, коли потрібно щось згадати. Тобто інформація, яку запам’ятовували за допомогою спеціальних методик, зберігається в довгостроковій пам’яті.

Якими не були б мнемонічні прийоми, ефективність їх різна. Адже особливості запам’ятовування у дітей індивідуальні. Прийоми, які залюбки підхоплюють одні діти, можуть «пройти повз» інших. Окремо взяті прийоми мнемотехніки малоефективні, тому рекомендуємо практикувати одночасно кілька прийомів — варіювати їх, комбінувати та експериментувати.

Найпоширеніші мнемонічні прийоми для застосування в початковій школі:

  • кодування образів;
  • символізація за допомогою піктограм;
  • з’єднання кількох образів за принципом «матрійка»;
  • формулювання смислових фраз із початкових букв;
  • римування;
  • запам’ятовування довгих термінів або іноземних слів за допомогою співзвучних;
  • асоціації у формі картинки або фрази;
  • тематична «прив’язка» до вивченого матеріалу тощо.

Також ефективним під час запам’ятовування послідовності викладу інформації є метод Цицерона. Він передбачає, що діти виокремлюватимуть ключові одиниці інформації, які потім подумки розташовуватимуть у певному порядку.

Цей метод використовував давньоримський політик під час підготовки до виступів. Для цього він представляв добре знайому обстановку свого будинку і подумки «розміщував» у ній ключові частини свого виступу. Для того щоб згадати необхідну інформацію, він уявляв свій будинок — і потрібна інформація спливала в пам’яті.

Зорову пам’ять рекомендуємо тренувати за методом Айвазовського, коли діти вдивляються 3—5 хв на якийсь предмет, ланцюжок чисел, слів чи висловів, а потім переносять його на папір.

Цей метод використали розробники програми розпізнавання текстів «FineReader». У неї заклали принципи роботи зорової системи людини.

Якщо діти погано запам’ятовують матеріал після усного пояснення вчителя, то знижується їхній рівень знань та інтерес до навчання. Проте якщо він методично пояснює за допомогою тематичних колажів, сенсорно-графічних схем, блоків-квадратів, схем-розповідей, предметно-схематичних моделей, то діти легко його засвоюють. Адже механізми асоціативної пам’яті одночасно є й основними механізмами розумових процесів людини.

Ми застосовуємо як відомі прийоми мнемотехніки, так і авторські, зокрема:

  • алфавітний ланцюжок слів;
  • мнемонічні розповіді та казки;
  • мнемонічні вірші «Віршезнайко»;
  • мнемонічні фрази;
  • мнемонічні картки та схеми.

Завдяки поєднанню традиційних і нетрадиційних мнемотехнік учні збагачують свій лексичний запас, навчаються вибудовувати логічні ланцюжки, розвивають свою уяву й тренують пам’ять.

Алфавітний ланцюжок слів

Ідея цього мнемонічного прийому виникла під час читання з дітьми абеткових віршів. Абетковий вірш, абецедарій — поетична форма, різновид акровірша, віршований твір, перші літери рядків якого відповідають порядку літер у абетці.

В українській дитячій літературі до цієї форми зверталися, зокрема, такі поети, як Олександр Олесь — «Алфавіт віршами, написаними для сина», Наталя Забіла — «Весела абетка», Дмитро Білоус — «Молитва абеткова» тощо.

Ми з дітьми починаємо практикувати цей прийом наприкінці першого класу в післябукварний період. Щоб діти знали напам’ять усю абетку, ми створюємо алфавітні словникові ланцюжки. Завдяки цьому прийому на уроках української мови учні:

  • запам’ятовують алфавіт;
  • знають правильне написання словникових слів;
  • збагачують словниковий запас;
  • вправно користуються орфографічним словником;
  • виконують «хвилинки каліграфії»;
  • розвивають літературні здібності.

На відміну від традиційного абецедарію, у наших словникових ланцюжках кожне слово починається на одну й ту саму літеру.


Між словами можна вживати прийменники і сполучники, що починаються на інші букви.

Головна умова створення ланцюжка — залучити дітей до користування орфографічним словником. Учні розгортають словник на задану букву, читають подані слова й складають із них логічний вислів або речення. Потім записують його в зошит як «хвилинку каліграфії». Що більше у вислові логічно зв’язаних слів, то ліпше.


Дайте особливий бонус тим дітям, чиї ланцюжки будуть у віршованій формі.

Приклади алфавітних ланцюжків слів, які написали діти, — у Додатку 1.

Щоб відкрити  на весь екран,

натисніть на піктограму Меню  на нижньому березі фрейму

Мнемонічні розповіді та казки

Коли ми з дітьми вивчаємо найскладніші теми програмового матеріалу, я пропоную їм складати казки або розповіді, малювати комікси або кадри до мультфільму. Якщо «вкласти в уста» певного казкового персонажа складні правила, то вони швидше зрозуміють інформацію, запам’ятають її і відтворять. Часто такий прийом ми називаємо «казконавчання».

З перших днів першого класу ми з учнями складаємо казки й розігруємо п’єси або мультфільми з різних тем, зокрема про те, як правильно сидіти за партою і чому, про правила поведінки під час уроків і перерв, про букви, звуки, написання цифр, розв’язання задач тощо.

У 3-4-х класах учні вже вміють самі не лише складати казки або розповіді на певне правило, а й записують їх у спеціальний «Зошит навчальних казок».

Мнемонічні вірші «Віршезнайко»

Ритм і рима — найелементарніші форми мнемоніки, природний принцип упорядкування інформації. Ним мимоволі користується багато людей, щоразу повторюючи в одному й тому самому ритмі необхідні для запам’ятовування дані, або одночасно добираючи до них рими. У такий спосіб легко запам’ятати номери телефонів, таблицю множення, потрібні назви тощо.

На відміну від мнемонічних розповідей і казок завдяки ритмічним або римованим віршам діти тільки запам’ятовують інформацію, не завжди її розуміючи.

Логоритміка — комплекс вправ, який діти виконують за допомогою музики або віршів.
Ігроритміка — комплекс ритмічних рухів, який діти виконують під спеціально дібрану музику

Щоб у дітей не трапилося заучування без розуміння, ми практикуємо такі форми мнемоніки, які поєднують розуміння і запам’ятовування. Так з’явилися римовані підказки, дидактичні вірші, римовані правила.

До своїх прийомів «Віршезнайка» ми додаємо елементи логоритміки та ігроритміки, особливо під час тематичних перерв і фізкультхвилинок.

У Додатку 2 пропонуємо приклади мнемонічних віршів для уроків української мови та природознавства, що написали як учителі, так і учні.

Щоб відкрити на весь екран,

натисніть на піктограму Меню  на нижньому березі фрейму

Мнемонічні фрази

У педагогіці є багато мнемонічних фраз, щоб запам’ятати певну інформацію. Ми з дітьми користуємося ними, спостерігаємо за принципом їх утворенння, а потім створюємо власні під час вивчення нової теми або закріплення вже вивченої з певного предмету.

Щоб запам’ятати порядок і назви відмінків української мови, діти утворили такі фрази:
Назар, Роман, Давид Знахідкою Орудували, Марину Кликали;
• Називаємо Родину, Даруємо Знахідку, Орудуємо, Місцевих Кличемо.
Щоб запам’ятати порядок і назви кольорів веселки, використали мнемонічну фразу «Черепаха, Ослик, Жабка, Зайчикові Берет Старанно Фарбували».

Пропонуємо залучати дітей до створення мнемонічних фраз і впроваджувати їх в освітній процес.

Мнемонічні картки та схеми

Ще один мнемонічний прийом — спеціальні картки і схеми — «уявні стежки» та «рухомі піктограми» ми поєднуємо з методом Цицерона. Під час уроків ми створюємо систему образів на «уявній стежці», щоб діти навчалися працювати з текстом і могли побудувати логічно зв’язний текст, зокрема усний чи письмовий переказ твору, скласти план для переказу художніх творів, відтворити почутий чи прочитаний матеріал з природознавства тощо.

Перш ніж приступити до роботи з текстом, ми з дітьми читаємо його й з’ясовуємо, про що він. Потім усю інформацію розбиваємо на кілька частин, які несуть змістове значення, й уявно «прив’язуємо» кожну частину до певного образу на «стежці». Такі образи є допоміжними й потрібні для кодування, тобто «прив’язування» тієї інформації, яку слід запам’ятати.

«Рухомі» схеми-піктограми ми застосовуємо майже на всіх уроках. Учні працюють за ними на різних етапах уроку під час різних видів роботи, як-от:

  • театралізація певного правила чи тлумачення терміна;
  • опрацювання правила з підручника за картками-опорами на магнітній площині дошки;
  • складання пазлів під час гри-перевірки домашнього завдання або закріплення вивченого матеріалу тощо.

Практикуйте цей мнемонічний прийом під час уроків і залучайте дітей до створення піктограм. Це дасть їм змогу ліпше розуміти зміст програмового матеріалу. У Додатку 3 — приклад мнемонічної схеми з української мови на «уявній стежці» за методом Цицерона.

Отже, які мнемонічні прийоми не обрали б учителі, їх ефективність для навчання дітей очевидна. Коли в учнів є допоміжні «кнопочки» для запам’ятовування важливої інформації, освітній процес ефективніший. Що більше в них буде додаткових шляхів запам’ятовування, то легше їм згадувати щось важливе.